Шлях до посади судді

З нагоди Дня працівників суду ми поспілкувалися із суддею Путивльського районного суду Сергієм Токарєвим.

• Сергію Миколайовичу, як ви стали суддею? Як взагалі стають суддями?
• Шлях мій до цієї посади виявився досить довгим. Свого часу, закінчивши школу зі срібною медаллю, я вступив до Сумського державного педуніверситету, де успішно закінчив фізико-математичний факультет. Отримавши диплом вчителя, був призваний на строкову військову службу. Служити мені довелося у військах Міністерства внутрішніх справ України. Частина наша знаходилась у Полтаві. Служба була непроста, відповідальна. Доводилося займатися й охороною громадського порядку, й охороною різних важливих об’єктів. А ще нас часто залучали до конвоювання підсудних – як до військового трибуналу, так і до Полтавського обласного суду. Тому мені довелося близько познайомитися з роботою суду, поспілкуватися з суддями. У мене виникла дуже велика повага до цієї відповідальної та важливої для суспільства професії. А відтак – і бажання нею займатися. Тому по закінченню служби я знову став студентом – як срібний медаліст здав один іспит, і був зарахований до Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого. І в результаті, у 2001 році, отримав другий диплом – на цей раз юриста. Після цього працював за фахом у різних структурах, у тому числі – на держслужбі. У 2003 році отримав право працювати адвокатом і займався цією діяльністю до 2012 року. А вже тоді, пройшовши конкурс, був призначений на посаду судді. Спершу – на 5 років, а по закінченні цього терміну, пройшовши кваліфікаційне оцінювання, з 2018 року отримав право працювати безстроково. Що ж стосується того, як стати суддею, то зазначу, що зараз в Україні йдуть масштабні перетворення, й система судочинства зазнає постійних і значних змін. Умови призначення на посаду судді зараз відрізняються від тих, при яких свого часу став суддею я сам. Тож конкретні «покрокові» поради можуть швидко застаріти. Що треба напевне, то це отримати вищу юридичну освіту, напрацювати певний стаж, скласти іспити. Нині в державі працює Національна школа суддів. Є певна процедура посвячення в судді.
• Не шкодуєте ви за своїм вибором?
• Ні, не шкодую. Як я вже сказав, рішення стати юристом я прийняв уже в досить зрілому віці, на підставі певного життєвого досвіду. А роботу судді я вважаю вершиною юридичної діяльності. Тож навпаки – радію, що можу займатися справою, яку вважаю важливою та необхідною для суспільства.
• Що, на вашу думку, найскладніше в роботі судді?
• Відповідальність. Дуже велика відповідальність за людські долі. Скажімо, у кримінальних справах і потерпілий, і підсудний – перш за все, люди. Треба зважити всі обставини, всі нюанси, призначити відповідне покарання, а при цьому не зламати чиюсь долю. Дати, коли є шанс, можливість виправитись, повернутись до нормального життя у суспільстві. Й відстояти інтереси постраждалої сторони. І при цьому – обов’язково дотриматися вимог закону. Дуже велика відповідальність лежить на суддях. Простих справ – їх просто не буває.
• Кілька слів, будь ласка, про наш суд. Чим доводиться займатися, як налагоджена робота?
• Робота Путивльського суду налагоджена добре. Колектив у нас хороший, дружний та професійний. Розглядати доводиться всі категорії справ. Наразі значно збільшилася кількість справ, пов’язаних із земельними питаннями. За штатом у нас має бути три судді, та поки що ми працюємо удвох з головою суду Яною Іванівною Данік, тож службове навантаження дещо підвищене.
• Чи могли б ви порадити молоді йти вчитись на юриста?
• Так, звісно, це робота дуже важлива для держави та суспільства. Юрист – професія затребувана та належно оцінювана. Юристи потрібні у всіх сферах життя. До речі, ми співпрацюємо з юридичним відділенням Путивльского коледжу СНАУ. Студенти бувають у нас на практиці, ми відвідуємо коледж, проводимо заняття.
• Що б ви хотіли сказати своїм колегам із нагоди свята?
• Шановні судді та працівники суду! Щиро вітаю вас з професійним святом – Днем працівників суду! Почесна й нелегка місія служіння правосуддю вимагає від вас високого рівня знань, досвіду та виняткових особистих якостей – честі, гідності, відданості справі, наполегливості. Саме від вашої самовідданої праці залежить дотримання конституційних прав та свобод людини, надійний захист громадян від беззаконня. Тож нехай кожне прийняте вами рішення буде виваженим та справедливим, а людська шана стане гідною подякою за плідну працю та чесність. Від усього серця бажаю міцного здоров’я, добра та благополуччя!

Спілкувався Павло Пономаренко